Інше · Українці
Жменя потопельникової бороди
Рибалка накидає на потопельника учкур від шлюбних штанів і тягне додому, але той вириває бороду й тікає з реготом
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Старий господар розповідав, що колись удавна пішов ловити рибу з приставка над водою. Раптом з того берега щось іде й шпурляє камінням. Господар гукнув: «Ти гадаєш, що я страхополох? Ходи-но сюди!» Те перебрело річку, підійшло й хотіло зіпхнути його у воду. Та господар швиденько вихопив учкур від своїх шлюбних штанів і накинув йому на шию: «Ого, тепер ти, синку, мій!» Закинув на одне плече сак, а того на друге й поніс додому. На току кинув сак, а того потяг на учкурі до хати, бо хотів роздивитися, який він на вигляд. Але в сінях той уперся руками й ногами в одвірки, і ніяк не втягнеш. Господар однією рукою вхопив учкур, а другою бороду й шарпнув щосили. Той як сіпнеться — і в господаря в руці лишилася тільки жменя бороди, а потопельник утік, сплеснув у долоні, зареготався «ха-ха-ха!» і зник.
Записав А. Онищук у Карлові Снятинського повіту від М. Рошки.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 34: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 2, Т. 2, вип. 2, № 690, с. 58. Скан ↗
