Інше · Українці
Мерці на заговинах і Трохим із сохою
Мерці сходяться доїдати заговинну вечерю: злодій — із накраденим, а Трохим не пролазить у двері з украденою сохою
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Тітка розповідала: у них на заговини перед постом, повечерявши, усі йшли в іншу хату чи до сусідів, а все, що лишилося від вечері, залишали померлим. До півнів ті приходили й теж заговлялися. Тітка була тоді мала, забула, що після вечері треба вийти, залізла на піч і заснула, а про неї забули.
Прокинулася — каганець горить, у хаті тихо, навіть цвіркун не цвірчить, а на столі стоїть вечеря. Боялася тікати й чекала. Відчинилися двері, і ввійшов покійний дід, сивий і зарослий, і сів на покуті. За ним прийшов покійний дядько, далі сільський злодій, обвішаний усім, що накрав за життя, з грішми в руках. Слідом зайшов п'яничка, що торік повісився в клуні, з мотузкою на шиї, — повна хата їх набилася. Останнім щось товклося в дверях і ніяк не могло пройти: то був родич Трохим, що колись украв у них соху, — з нею він і застрягав. Дівчинка не витерпіла й гукнула: «Боком, Трохиме!» Тієї ж миті все зникло, мов каганець задмухнули. Потім їй було шкода, що мерцям і повечеряти не дала.
Записано на Чернігівщині (запис П. Мурашка).
Дійові особи2
Ще міфи132
Джерело
1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы, Розд. V, № 4, с. 66–67. Скан ↗

