Інше · Половці
Євшан-зілля: як половецький хан повернувся в степ
Хан Отрок, що прижився в Грузії, не послухав пісень, але, понюхавши степового зілля, заплакав і вернувся додому
Названий у давніх текстах: літописах і договорах X–XIII ст. або в античних і ранньосередньовічних авторів.
Літописець, прославляючи князя Романа Мстиславича, згадує, як його прадід Володимир Мономах громив половців: хана Отрока (Атрака) він вигнав за Залізні ворота, на Кавказ, до обезів, тобто грузинів, а хан Сирчан лишився біля Дону й жив рибою. Тоді, пише літописець, Мономах пив золотим шоломом воду з Дону.
Коли Мономах помер, Сирчан послав до брата в Обези свого єдиного співця-гудця на імʼя Ор і наказав переказати: «Володимир умер; вертайся, брате, іди в свою землю». Ще звелів співати Отрокові половецьких пісень, а якщо той не захоче повертатися, дати йому понюхати зілля, що зветься євшан.
Отрок не схотів ні вертатися, ні слухати. Тоді Ор дав йому зілля. Понюхавши його, хан заплакав і сказав, що краще лягти кістьми у своїй землі, ніж бути славним на чужій. Він повернувся в степ, і від нього народився Кончак, той самий, що, як пише літописець, «Сулу виніс», ходячи пішки й носячи казан на плечах.
Цей переказ із половецького середовища ліг в основу поеми Миколи Вороного «Євшан-зілля» (1899). Євшан — степовий полин.
Ще міфи132
Джерело
1843 Галицько-Волинський літопис (Іпатіївський список) (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 2: Ипатиевская летопись; Густинская летопись. СПб., 1843), Під 6709 (1201) р.; с. 155. Скан ↗