Інше · Українці
Цебер сліз: чому не можна плакати за мерцем
Мерці, за якими плачуть, лежать у воді й несуть на запусти до церкви величезний цебер сліз, проклинаючи тих, хто плаче
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
У Далешеві кажуть: як плакати за мерцем, то він потім лежить у воді. Коли на запусти мерці йдуть до церкви, той, за ким плачуть, несе на голові величезний цебер води й клене свою матір чи батька: «Щоб ти від Пана Бога прощі не мав, як я через тебе тяжку покуту маю!»
У Будзанові розповідали про жінку, в якої померла єдина донька. Мати ходила на цвинтар і плакала над її гробом. Та одного разу, коли вона заплакала, над нею стало щось розпатлане й ударило руками об поли. Жінка з переляку не знала, як утекти з цвинтаря, і більше туди плакати не ходила.
Записали І. Волошинський (1910, Далешів Городенківського повіту, від Митра Ласійчука) та О. Дерев'янка (1903, Будзанів Теребовельського повіту, від матері).
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 34: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 2, Т. 2, вип. 2, № 591–592, с. 14–15. Скан ↗
