Інше · Українці
Галаганка: розбійницький скарб, що пішов у землю
Закуті розбійники за куліш показують чабанам скарб під могилою; через тридцять років пастух уже не знаходить каменів, бо гроші пішли глибше
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
На могилі Галаганці колись жили розбійники з ватагом. Побачивши з могили чумака, вони встромлювали над шляхом ратище, і чумак уже знав, що треба покласти там потроху харчів. Хто не клав, того грабували. Кажуть, це були запорожці після того, як цариця зруйнувала Січ.
Старий дід Прихідько з Сухачівки розповідав, що хлопцем пас вівці біля Галаганки. Якось до чабанів підійшло п'ятеро: двоє закутих у залізо розбійників і троє вартових, що гнали їх у Томаківку. Чабани нагодували їх кулешем. Розбійники помолилися, подякували й сказали: «Отут, хлопці, шукайте грошей: на схід сонця від могили закопано два льохи, один із золотом, другий із ломом». На льоху з грішми лежать чотири камені. Чабани копали ножами й палицями, докопалися до каменів, та такі були великі, що й ушістьох не зрушиш, тож загорнули знову. Прихідька взяли в солдати на тридцять років. Згодом, чумакуючи, він півдня шукав те місце, та не знайшов. Старі кажуть, що гроші ніхто не забрав: вони пішли глибше в землю.
Записав Я. Новицький 1875 р. біля Дніпрових порогів (могила Галаганка — на Язиковському степу Катеринославського повіту).
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы, Розд. XI, № 8, с. 228–229. Скан ↗