Інше · Українці
Чортові гроші: срібло, що стало вугіллям
Чорти тягнуть ночами тачки з грішми тим, хто продав їм душу; хто душі не продав, тому їхнє срібло стає вугіллям
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Хлопці, що працювали на млині, побачили вночі, як люди не можуть витягти з багна біля містка тачку з величезною скринею срібла. Хлопці допомогли, і їм насипали в шапки по пригорщі грошей. Та коли вони підійшли до вогню, у шапках було вугілля. Мірошник пояснив: то чорти везли гроші хазяїнові млина. Якби хлопці, як той хазяїн, продали чортам свої душі, то мали б гроші, а не вугілля. Сам мірошник теж уміє командувати чортами. Хлопці поставили йому кварту пива в шинку, і він показав: звелів «тим, що мелють», крутити колеса проти води. Млин так загуркотів, що страшно було в ньому сидіти.
Друга бувальщина з тих самих записів. Двоє йшли темної ночі з шинку й зустріли душ двадцять, що тягли на гору тачку червінців. Ті поскаржилися, що возять гроші «проклятому шевцеві» і ніяк не настачать. Двоє допомогли й пішли слідом. Тачку завезли у двір шевця, а там стукіт, грюкіт і брязкіт, «циле пекло». Люди боялися селитися біля того шевця, і він жив сам за слободою.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1895 Борис Грінченко. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Вып. 1: Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр., Вип. 1, № 73–74, с. 38–40. У Полудне →