Інше · Українці
Масло на воді: що чекає відьму на тім світі
Відьма кидає своє масло на воду, і на нього злітається вся звірина, в якої вона відбирала молоко, розриваючи його на шматки
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Відьма тут робить, що хоче, але на тому світі її рвуть на кришки. Якось зійшлися дві куми: одна чесна жінка, друга відьма. Чесна поскаржилася: «Кумо, у вас і молоко, і масло, а в мене нема». Відьма відказала: «А що мені з того, коли я мушу за це мучитися». І запропонувала: «Візьміть ви свою грудку масла, а я свою, та й киньмо на воду». Масло чесної жінки спокійно попливло, і ніхто його не зачепив. А до відьминого злетілися всі звірі, скільки їх є на світі: дичина й домашні, корови, вівці, усе, що дає молоко. Їх було так багато, що страшно було дивитися, і чесна жінка мало не вмерла зі страху. Звірі розірвали те масло на шматочки, бо відьма відбирала молоко в усякої худоби, а чесна жінка мала тільки те, що їй Бог дав. Тоді відьма сказала: «Дивіться, як те масло рвуть. Так і мене після смерті рватимуть».
Записав І. Волошинський у липні 1910 р. в Далешеві Городенківського повіту від Н. Мокрицького.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 34: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 2, Т. 2, вип. 2, № 916, с. 142–143. Скан ↗
