Інше · Українці
«Оддай моє!»: хустка мертвяка
Дівчина зірвала хустку з голови мертвяка на гробках, і він щоночі приходив під вікна по свою хустку, доки не забрав і її
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Великим гуртом парубки й дівчата йшли вночі через гробки (кладовище) і не боялися, бо їх було багато. Аж перед ними встав мертвяк, високий-високий, у білому, з головою, накритою білою хусткою. Одна дівка підбігла й зірвала з нього хустку. Мертвяк загудів і зник, а молодь налякалася й побігла на досвітки. Дівчина хустку кинула, та на досвітках побачила, що хустка знов у неї.
Опівночі під вікном загуло, і мертвяк став просити: «Подай моє!» Так тривало, аж поки заспівали півні. Дівчині порадили віднести хустку на гробки й покласти мертвякові на могилу. Вона так і зробила, та наступної ночі хустка знову опинилася в неї, а мертвяк знову ходив під вікнами й кричав: «Оддай моє!» Хустку й палили, та вона щоразу поверталася. Дівчина аж висохла з журби.
Тоді покликали священника, щоб заклинав. Він дочитав молитви, почепив хустку на рогач і велів дівчині подати її так. Коли мертвяк увійшов у відчинені двері, він хустки з рогача не взяв: «Руками брала, руками й надінь на мене!» Дівчина накинула хустку йому на голову, а він ухопив її за руку, загудів, і обоє зникли. Тієї дівчини відтоді ніхто не бачив: мертвяк забрав її з собою.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1900 Борис Грінченко. Из уст народа: малорусские рассказы, сказки и пр., № 171, с. 134–135. У Полудне →
