Інше · Українці
Два музики-чарівники
На весіллі музика з Серафинців рве суперникові струни за те, що той не вклонився, а той розбиває йому скрипку на друзки
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Було двоє музик, що «мали чортів»: один із Поточиськ, другий із Серафинців. Зійшлися вони грати на одному весіллі: поточиський у молодого, серафинецький у молодої. Коли поточиський прийшов із молодим по хустку, він не вклонився серафинецькому. Той сказав весільним господарям, що поточиський грати не буде, бо не вклонився йому, старому музиці. Він пустив чари, і в суперника порвалися струни на скрипці й волос на смичку: «Ти мене запам'ятаєш, коли такий мудрий». Та коли серафинецький прийшов по молоду на пропій і привітався з поточиським, той наробив так, що в нього скрипка розлетілася на дрібні кавалки. І ще сказав, що відтепер той більше нікому грати не буде, а про нього самого й слух пропаде.
Записав І. Волошинський у липні 1910 р. в Далешеві Городенківського повіту від Тимка Воробця.
Дійові особи2
Ще міфи132
Джерело
1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 34: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 2, Т. 2, вип. 2, № 1034, с. 195–196. Скан ↗