Інше · Українці
Відьмина каша: звідки весняні приморозки
Відьма закопувала під хрестом кашу й наказувала посівам вимерзнути, доки наймит не підсунув ту кашу їй під ліжко
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
На Холмщині зимові морози вважали звичайною справою природи, а морози у квітні, травні й ранньої осені приписували відьмам. Розповідали так. Жила собі відьма й тримала наймита. Він помітив, що господиня часто варить кашу й ховає її в коморі, і схотів дізнатися навіщо. Вночі відьма взяла кашу й пішла в ліс, а наймит потай пішов слідом. У лісі стояв хрест; відьма вилізла на нього — ногами догори, головою вниз, — оглянула всю округу, яку могли бачити її очі, і голосно промовила: «Вимерзніть усі рослини, які я бачу». Потім злізла, закопала під хрестом кашу й пішла додому. Наступного дня вдарив сильний мороз, і все, що росло, пропало.
Коли відьма вдруге зварила кашу й поставила в комору, наймит узяв її, приніс у хату й поставив під відьмине ліжко. Від того відьма й сконала, а наймит, заздалегідь знаючи, що зробить та каша, пішов собі геть.
Дійові особи2
Ще міфи132
Джерело
1872 Павло Чубинський. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край. Т. 1, вып. 1: Верования и суеверия. Загадки и пословицы. Колдовство, Т. 1, вип. 1, с. 30. Скан ↗
