Інше · Українці
«Воші їм і тебе з’їм»: як молодиця прогнала змія
Молодиця обмотує стріху пряжею, спряденою навпаки, сідає простоволоса на поріг і лускає насіння, кажучи змієві, що їсть воші
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Коли оповідачка ще дівувала, вона бачила, як до паніматки Ляшихи літав змій. Дівчата вийшли місячного вечора до вітряків і раптом побачили, як із Крутого яру вихопився змій, пролетів повз сусідські хати й шугнув у стріху до паніматки. Дівчата з переляку попадали долілиць. Відтоді Ляшиха почала хворіти, а парубки бачили, як змій знову влетів до неї в стріху й довго звідти не вилітав. Нарешті її мати дізналася, як його прогнати. Ляшиха назбирала на коноплянику суволоки, обтіпала, напряла з неї пряжі, усе навпаки, до себе, і гарненько обмотала тією пряжею стріху. Тоді розпатлалася, сіла на порозі, насипала в пелену насіння й почала лускати. Змій прилетів і питає: «Що ти їси?» — «Воші їм і тебе з'їм!» — «Хіба можна благочестивій душі воші їсти?» — «А хіба можна нечистій силі до благочестивої душі літати?» — «Щастя твоє, що догадалася!» — сказав змій і вилетів так, що стріха затріщала. Він сів на ворота, тричі промовив: «Погубила ти мене!» — і провалився. Та Ляшиха після того недовго пожила й умерла.
Записано в Борисівській волості Валуйського повіту Воронізької губернії.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 33: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 1, Т. 2, вип. 1, № 468, с. 185–186. Скан ↗