Інше · Українці
Мак тримає мерця в труні: баба, що товкла в ступі
Покійна баба, що «щось знала», ночами товкла в ступі; мак у домовині мав її спинити, та вона й мак полічила, і приходила
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Коли поховали одну бабу, старі жінки, як заведено, першої ночі сиділи над кутею. Аж чують: у хліві щось товче в ступі. Пішли зі світлом, нікого нема; повернулися в хату, і знову товче. Так було й другої ночі. Син і невістка вийняли товкач зі ступи, бо їм сказали, що покійна ходитиме до дванадцятого дня. Та баба, кажуть, щось знала, може, й відьмою була. Тому невістка, ховаючи її, зав'язала у вузлик маку-видюка й поклала в домовину, а ще дала маку, щоб сіяти за домовиною. Мерцеві, як устане йти, треба той мак полічити, і в домовині, і по дорозі. Поки полічить, то вже й не встигне дійти. «А ця така була, що й полічить, і прийде».
Дійові особи2
Ще міфи132
Джерело
1900 Борис Грінченко. Из уст народа: малорусские рассказы, сказки и пр., № 172, с. 136–137. У Полудне →

