Інше · Українці
Мертвий коханий і придане
Мертвий парубок кличе дівчину з приданим на кладовище й шматує його в ямі, а вона рятується, кидаючи йому одежу
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Парубок і дівчина дуже кохалися й мали побратися, та парубок захворів і помер. Дівчина тужила за ним день і ніч. Якось, коли вона лежала в половнику й плакала, почула голос коханого: «Чого ти за мною тужиш?» Вона зраділа, і він звелів їй забрати з хати все придане й іти з ним. Вона винесла все зі скрині, він склав те на білого коня й повів її на кладовище.
Там він уліз у яму й почав шматувати кожух, потім хустки, аж зубами скрегочучи. Приданого лишалося небагато, і дівчина злякалася й кинулася тікати. Мрець догнав її, і вона скинула спідницю. Поки він рвав спідницю, вона тікала далі, а тоді скинула й сорочку. Так вона встигла вскочити в хату. Мрець прибіг під вікно й крикнув: «Ну, щастя твоє, що втекла: знала б ти, як за мертвим плакати!» З тієї пори дівчина перестала плакати, і все минулося.
Записано в с. Ольгинському Маріупольського повіту від Настасії Явдокименко (запис Я. Новицького, 1876).
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы, Дод. до розд. V, с. 392. Скан ↗
