Інше · Українці
Як Нипипир ділив вареник між мерцями
Богомільний чоловік заснув біля церкви з вареником у роті й прокинувся на службі мерців, що вимагали поділити вареник
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Був собі богомільний чоловік Нипипир. Щоб не проспати утрені, він лягав спати біля церкви: як ударять у дзвін, то й прокинеться. Напередодні великого свята він узяв у кишеню вареників і пішов ночувати під церкву. Їв їх, їв, та так із вареником у роті й заснув. Аж чує: «бов, бов» — дзвонять. Він схопився й мерщій до церкви, а там повно мерців. Обступили вони його: «Діли та й діли вареник!» Нипипир подумав, що всім не стане й його поб'ють, і каже: «Ходімо на могили, хай кожен сяде на свою, тоді й поділю». Мерці посідали. «Ні, не так: сідайте молоді до молодих, а старі до старих!» Пересіли. «Ще не так: сідайте так, щоб разом були ті, що в один рік померли». Поки вони пересідали, заспівав півень, і мерці шарахнули в ями. А Нипипир лишився з вареником.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1895 Борис Грінченко. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Вып. 1: Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр., Вип. 1, № 84, с. 48–49. У Полудне →
