Інше · Українці
Вдова, що виплакала чоловіка з ями
Три роки вдова плакала за чоловіком, аж він прийшов у жнива, вмить скосив хліб, а вночі розпоров їй груди
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
В одної жінки помер чоловік, і вона плакала за ним три роки. Якось у жнива вона з сином і невісткою поїхала косити хліб. Раптом бачить: хтось іде попід нивою прямо до неї, ніби батько. Син не повірив: то вам, мовляв, від сліз ввижається. Та коли той підійшов до воза, побачили, що це справді батько, і злякалися. Він привітався й сказав: «Доти плакала, поки витягла мене з ями, а тепер прийшов тобі хліб збирати». Узяв косу, махнув — і весь хліб одразу скосив, пов'язав і склав у копи.
Увечері до хати збіглися люди. Мрець розповідав, що йшов дванадцять днів під землею й дванадцять білим світом, і вмовляв не плакати за мертвими, бо то великий гріх: краще поминати їх «царством небесним». Коли всі розійшлися, мати звеліла синові поглядати у вікно. Двічі син бачив, що батько з матір'ю сидять за столом і балакають. А втретє побачив, що мати лежить на полу, а батько розпоров їй груди й витягає нутрощі. Поки син скликав людей, заспівали півні, і мрець зник. Матір поховали, і деякі баби заклялися не плакати за чоловіками.
Записано в Маріупольському повіті від Юхимії Боченкової (запис Я. Новицького).
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы, Дод. до розд. V, с. 391–392. Скан ↗
