Інше · Українці
Гола ворожка на цвинтарі: як відвели смерть від дітей
Ворожка розбиває горщик із зіллям на могилі померлих дітей, батько тікає від гуркоту, а гола баба біжить за ним аж до хати
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
У містечку Жванчик Ушицького повіту в чоловіка було четверо дітей, і двоє за тиждень померли. Він пішов просити ворожку, щоб не вмерли й ті двоє. Ворожка звеліла йому йти з нею на цвинтар. Вона зварила зілля, лишила чоловіка за хвірткою, роздяглася й гола пішла на могилу тих дітей. Там щось пошептала й розбила горщик зі сходу — так тріснуло, ніби з рушниці вистрілили.
Чоловік із переляку кинувся додому, а гола баба побігла за ним. Двері були засунуті, і він бігав довкола хати, а жінка дивилася у вікно, як за її чоловіком гониться якась гола біда. Нарешті жінка відчинила й пустила його, а баба гукнула: «Пусти й мене, бо згину!» — і її теж пустили. Ворожка спитала, чого він так тікав, а він сказав, що дуже злякався того гуркоту. Вона ж думала, що він бачить, і просила його принести її одежу. Чоловік відмовився йти вночі й приніс одежу аж на світанку. А діти в нього більше не вмирали.
Записано в Жванчику Ушицького повіту.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы, Розд. VI, № 19, с. 74–75. Скан ↗
