Інше · Українці
Мертвякова намітка: «Хто взяв, той і надіне»
Біля гробків устає справжній мрець; дівчина зриває з нього намітку, і він ходить під хатою, поки вона сама не поверне
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Челядь гуляла неподалік гробків. Хтось із хлопців накривався рядном і лякав інших. Спершу лякалися, а потім звикли й самі почали лякати. Аж ось устав справжній мрець і пішов до них. Одна дівчина підскочила й зірвала з нього намітку — дивиться, а воно не те. Вони врозтіч, воно за ними. Вскочили в хату й замкнулися, а мрець ходить довкола й повторює одне: «Хто взяв мою намітку, той і надіне».
Уже й світ настав, а він усе ходить. Зібралися люди, привели попа з усіма святощами, а мрець не відступає. Порадили відчинити двері. Він одразу ввійшов до хати, сів на покуті й знову за своє. Зрозуміли, що він просить свою намітку. Почепили її на вила й подали — та він кидає її аж до порога, і так тричі. Тоді прив'язали дівчину вірьовками: іди, мовляв, сама надінь на нього. Тільки вона хотіла надіти, як мрець ухопив її — і загув крізь землю разом із нею, і вірьовки не втримали.
Записано в Олександрійському повіті від парубка.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы, Розд. V, № 2, с. 62–63. Скан ↗
