Інше · Українці
«Час і пора, а ще Илька нема»
Опівночі лісничий чує, як потопельники в Дністрі співають і кличуть: «Час і пора, а ще Илька нема», а на третій день Илько тоне
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Лісничий з Далешева розповідав, що якось опівночі був у лісі над Дністром і чув, як топельники в річці перегукуються: одні співають, другі плачуть, а треті кличуть інших. Один топельник гукав: «Час і пора, а ще Илька нема!» Лісничий здивувався й подумав, що вони мають між собою якусь свою співанку. Та на третій день порядний господар із того самого села, на ім'я Илько, пішов до Дністра й утопився. Аж тоді лісничий повірив, що потопельники кличуть людей до води.
Записав І. Волошинський у липні 1910 р. в Далешеві Городенківського повіту від Митра Ласійчука.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 34: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 2, Т. 2, вип. 2, № 683, с. 56. Скан ↗
