Інше · Українці
Як чорт вигадав горілку
Нечистий варив людям питво з нехворощу, що звалило з ніг Петра й Павла; святий Юрій його відлупцював, а Петро назвав питво горілкою
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Колись люди жили тихо й горілки не знали. Нечистий задумав утнути людям таке, щоб хто вип'є, той одурів і робив усяку шкоду, а його тим тішив. Узявся він варити з нехворощу питво й розклав таке вогнище, що аж небо закурилося, і дим дійшов до Бога.
Бог послав Петра подивитися. Нечистий сказав, що варить людям питво, щоб менше пили води, й дав покуштувати — Петро ковтнув і тут же впав. Бог послав Павла — і з тим те саме. Тоді Бог послав Юрія, щоб задав обом прочухана, а нечистому наказав загасити вогонь. Юрій схопив спис і шаблю, звелів нечистому розбудити святих. Петро лежав так близько до вогню, що в нього прогоріла пола; глянув він на неї й сказав: «Будь же ти, гаспидське питво, горілкою!» Утрьох вони так відлупцювали нечистого, що з нього посипалася щетина, загасили вогонь і пішли, а нечистий до вечора лежав без духу, а потім рачки поліз у свій запічок.
Та видумка не дешево обійшлася людям: довго вони міркували, як зварити таке питво, і з нехворощу не вийшло, а з хліба святого якраз вдалося. Тепер і нечистого не треба — люди краще за нього додумалися.
Записав Мурашко на Чернігівщині.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы, № 46, с. 17–18. Скан ↗