Інше · Українці
«Кидай ще!»: гроші, що горіли
Чоловік кидає у вогник, де горять гроші, клапоть за клаптем свого одягу, аж поки не заспівають півні й вогонь не розсиплеться грошима
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Увечері чоловік вийшов на двір і побачив, що горить якийсь вогник. Він підійшов і кинув у нього що мав при собі. Коли те згоріло, з вогню озвалося: «Давай ще!» Більше нічого поблизу не було. Чоловік хотів відійти пошукати, але щось його не пускало, лише відповідало: «Кидай ще!» Тоді він став рвати на собі одяг і кидати клапоть за клаптем. Щойно переставав, звідти знову чулося: «Кидай ще!» Так він рвав і кидав, аж поки на ньому не лишився один рукав. Тут заспівали півні, і з вогника на землю щось висипалося. Він придивився, а то купка грошей. Чоловік зібрав їх і, може, щось із них таки мав.
Записав І. Волошинський у листопаді 1910 р. в Далешеві Городенківського повіту від Леся Шеремета.
Дійові особи1
Ще міфи132
Джерело
1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 34: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 2, Т. 2, вип. 2, № 1122, с. 235–236. Скан ↗