Давній народ

Половці

Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Давній народ · XI–XIII ст.

Половці

Де жили: Причорномор'я, Запоріжжя, Донеччина, Слобожанщина, Наддніпрянщина, Крим

Це краї, а не ареал: точних меж мапа не показує.

Хто це

Тюркські кочовики, що з середини XI ст. володіли степами від Дунаю до Волги; самі себе вони звали кипчаками, а в Європі їх знали як куманів. Руські літописи вперше згадують їх під 1055 роком. Половці то воювали з Руссю, то укладали з нею мир і шлюби. Від їхньої віри лишились камʼяні статуї у святилищах на курганах. Францисканець Вільгельм де Рубрук, що 1253 року їхав через степ, описав звичай: над померлим насипають великий курган і ставлять йому статую обличчям на схід, з чашею в руці на рівні пупа. Галицько-Волинський літопис під 1201 роком зберіг половецьке передання про хана Отрока, якого запах степового зілля євшану покликав додому. За цим сюжетом Микола Вороний написав поему «Євшан-зілля» (1899).

Міфи1

Інше · Половці Євшан-зілля: як половецький хан повернувся в степ Хан Отрок, що прижився в Грузії, не послухав пісень, але, понюхавши степового зілля, заплакав і вернувся додому Давні тексти Галицько-Волинський літопис, 1843

Що знайшли1

XI–XIII ст.

Половецькі камʼяні статуї

Камʼяні статуї чоловіків і жінок, що стояли в половецьких святилищах на курганах; у народі їх звуть «камʼяними бабами». Найчастіше постать тримає обома руками чашу перед животом. Саме такий звичай описав Вільгельм де Рубрук у 1253 році: над померлим насипають курган і ставлять статую обличчям на схід, з чашею в руці на рівні пупа. Дослідники повʼязують статуї з шануванням предків. Багато таких статуй у XIX ст. вивезли з українських степів до музеїв; на світлині — статуї з України в Новому музеї в Берліні.

Де зберігається: Новий музей
Джерело: Вільгельм де Рубрук. Подорож у східні країни (Itinerarium), 1253–1255 (за виданням: The Journey of William of Rubruck to the Eastern Parts of the World, 1253–55, ed. W. W. Rockhill. London: Hakluyt Society, 1900). 1255 Скан ↗

Чого ми не знаємо

Половецьких книг не збереглося. Статуї мовчать: що саме в них шанували — предків, родових вождів чи щось більше, — відомо з тлумачень, а не з половецьких слів. Богів не називаємо: записів саме про половецьких богів немає.