Давній народ · VI–XIII ст.
Давні слов'яни
Де жили: Київщина, Волинь, Полісся, Сіверщина, Поділля, Галичина, Наддніпрянщина, Буковина, Закарпаття
Це краї, а не ареал: точних меж мапа не показує.
Хто це
Давні слов'яни — предки українців, що в VI–XIII ст. жили на землях від Карпат до Дніпра й Дону: анти, згодом літописні поляни, древляни, сіверяни, волиняни, дуліби, тиверці, уличі, білі хорвати, а відтак люди Русі.
Про їхню віру ми знаємо лише з чужих і пізніших свідчень, бо самі вони своїх міфів не записали. Візантієць Прокопій Кесарійський (VI ст.) писав, що анти шанують одного бога-громовержця, володаря всього, а також ріки, німф та інших божеств. «Повість минулих літ» (поч. XII ст.) згадує пантеон, який князь Володимир поставив у Києві 980 р.: Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Симаргла й Мокош. У договорах Русі з греками 907–971 рр. русичі клянуться Перуном і Велесом, «скотячим богом». Церковні повчання проти язичництва XI–XIII ст. («Слово святого Григорія», «Слово христолюбця») називають Рода й рожаниць, вилу, упирів і берегинь. Окремий шар — пізні книжні вигадки про «слов'янських богів» (Лада, Лель, Полель, Купало, Коляда) з Густинського літопису XVII ст. та праць романтиків: у Полудні вони позначені як пізня вигадка.
Боги й істоти17
Берегині Найдавніші, за «Словом святого Григорія», адресати слов'янських жертв — разом з упирями, ще до Рода й Перуна 
Велес «Скотячий бог», яким разом із Перуном клялася Русь 
Вили «Тридесять сестрениць», яких «невігласи мнять богинями»: їм різали курей і клали короваї Дажбог Бог-сонце, син Сварога; русичі в «Слові о полку Ігоревім» — Дажбожі внуки 
Коляда Зимове свято й пісні, з яких книжники зробили «бога Коляду» Купало Свято, яке книжник XVII ст. оголосив «богом достатку» Лада «Богиня кохання», яку створили книжники: спершу польський Марс, потім бог шлюбу, і лише в романтиків — богиня Леля «Богиня весни», що виросла з польських книжних Леля й Полеля та вигуку «леле» Мокош Єдина богиня Володимирового пантеону Перун Громовержець, перший серед богів князя Володимира, яким Русь клялася в договорах із греками 
Позвизд Книжний «бог повітря й негоди» з Густинського літопису Рід Божество, якому разом із рожаницями ставили «другу трапезу»: повчання XI–XIV ст. засуджують її як живий звичай Рожаниці Жіночі божества з пари «Рід і рожаниці», яким, за повчаннями XI–XIV ст., ставили окрему жертовну трапезу Сварог Батько Дажбога в літописній глосі; бог, якого книжник ототожнив із грецьким Гефестом Симаргл Найзагадковіший бог Володимирового пантеону: відоме лише імʼя Стрибог Бог із Володимирового пантеону, чиїми «внуками» «Слово» називає вітри 
Хорс Бог із Володимирового пантеону, якому віщий князь Всеслав «вовком перебігав шлях»Чого ми не знаємо
Власних текстів давні слов'яни не лишили: усе, що ми знаємо, переказали чужинці або християнські книжники, часто вороже налаштовані до старої віри. Функції більшості богів — реконструкції науковців, а не свідчення джерел.