Нижчий дух
Берегині

Нижчий дух · Давні слов'яни

Берегині

Також: берегыни, берегиня

Найдавніші, за «Словом святого Григорія», адресати слов'янських жертв — разом з упирями, ще до Рода й Перуна

Властивості

Берегині відомі лише з давньоруських повчань проти язичництва. «Слово святого Григорія» викладає послідовність культів: слов'яни спершу «клали требу упирем и берегиням», потім — роду й рожаницям, а згодом — Перунові. В іншій редакції берегині стоять наприкінці переліку разом з упирями й Переплутом, а в одному повчанні — поруч із вилами й Мокошшю. Більше тексти нічого не повідомляють.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубань
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Треби (жертви); подробиць обряду повчання не наводять.

  • По всій Україні

Що варто знати

Повчання проти язичництва згадують берегинь лише в парі з упирями, як найдавніших адресатів жертв слов'ян, ще до Рода й рожаниць і до Перуна. Що це були за істоти, тексти не кажуть. Тлумачення берегинь як духів берегів і вод (від «берег») чи як оберегів — реконструкції; популярний образ «Берегині» як богині-матері й символу України — вигадка XX ст. Анічков уважав рядок «а преже того клали требу упирем и берегиням» пізньою вставкою.

Версії1

  1. 1914 Анічков · С. 69–76, 89

    «Слово святого Григорія»: слов’яни «начаша требы класти роду и рожаницам преже Перуна бога ихъ, а переже того клали требу оупирем и берегиням»; в іншій редакції — треби «…родоу, роженици, оупиремь и берегынАмъ и Переплутоу». У повчанні за Іоаном Златоустим: «А друзии Перену, Хоурсу, виламъ, и Мокоши, оупиремь и берегынямь…». Анічков уважає рядок про упирів і берегинь у «Слові святого Григорія» окремою, пізнішою вставкою («далі про них немає й мови»).

Поруч3

Вили «Тридесять сестрениць», яких «невігласи мнять богинями»: їм різали курей і клали короваї Рід Божество, якому разом із рожаницями ставили «другу трапезу»: повчання XI–XIV ст. засуджують її як живий звичай Упир Людина з двома душами, що й по смерті встає з могили й «потинає» людей

Джерела1
  • 1914 Євген Анічков. Язычество и Древняя Русь (з текстами «Слова святого Григорія», «Слова христолюбця» та ін. повчань проти язичництва за вид. М. Тихонравова). СПб., 1914. Скан ↗