
Бог · Небо · Давні слов'яни
Хорс
Також: Хърс
Бог із Володимирового пантеону, якому віщий князь Всеслав «вовком перебігав шлях»
Названий у давніх текстах: літописах і договорах X–XIII ст. або в античних і ранньосередньовічних авторів.
Властивості
Другий у переліку кумирів, яких Володимир поставив у Києві 980 року. «Слово о полку Ігоревім» каже про князя-чаклуна Всеслава Полоцького, що він уночі «великому Хръсови влъкомъ путь прерыскаше» — вовком перебігав шлях великому Хорсові; з цього місця дослідники виводять, що Хорс — сонячне божество, адже Всеслав устигав до схід сонця. Більше про нього джерела майже нічого не кажуть.
Де шанували
Що варто знати
Чи Хорс і Дажбог — два боги, чи одне божество (у літописі «Хърса Дажьбога» без «і»), — дискусійно. Походження імені (з іранських мов, «сонце») — гіпотеза мовознавців.
Версії5
-
1113 Повість минулих літ · Під 980 р.
Хорс — другий після Перуна в переліку кумирів Володимира: «и Хърса Дажьбога…».
-
Про Всеслава Полоцького: він уночі до півнів добирався з Києва до Тмутороканя, «великому Хръсови влъкомъ путь прерыскаше».
-
1843 Густинський літопис · Розповідь про 980 р.
Густинський літопис переказує перелік Володимирових кумирів так: «потомъ Хорса, Дажъбога, Стрибога, Семаргла, Мокоша» — уже через кому, як два окремі боги.
-
1847 Костомаров · С. 111
Костомаров (1847) виводить імʼя з перської («хоршид» — сонце) або зближує його зі словом «красний» і вважає Хорса іменем того самого світлоносного божества, що й Дажбог. Це реконструкція автора.
-
1914 Анічков · С. 40, 69–76
Повчання проти язичництва називають Хорса поруч із Перуном і Мокошшю серед тих, кому таємно моляться «по оукраинамъ» («Слово святого Григорія»), і серед богів «двовірних» («Слово христолюбця»). Анічков уважає ці згадки пізньою вставкою.
У літературі1
Джерела5
Джерела5
- 1113 Повість минулих літ (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 1: Лаврентьевская летопись, вып. 1. Ленинград, 1926). У Полудне →
- 1187 Слово о полку Ігоревім (за першим виданням: Ироическая песнь о походе на половцов удельнаго князя Новагорода-Северскаго Игоря Святославича. Москва, 1800). У Полудне →
- 1843 Густинський літопис (XVII ст.) (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 2: Ипатиевская летопись; Густинская летопись. СПб., 1843). Скан ↗
- 1847 Микола Костомаров. Славянская мифология. У Полудне →
- 1914 Євген Анічков. Язычество и Древняя Русь (з текстами «Слова святого Григорія», «Слова христолюбця» та ін. повчань проти язичництва за вид. М. Тихонравова). СПб., 1914. Скан ↗