Бог
Сварог

ілюстрація в роботі

Бог · Небо · Давні слов'яни

Сварог

Батько Дажбога в літописній глосі; бог, якого книжник ототожнив із грецьким Гефестом

Властивості

До Володимирового пантеону Сварог не входить. Його імʼя зʼявляється в Іпатіївському літописі під 1114 роком, у перекладі хроніки Малали: грецького бога-коваля Гефеста там названо Сварогом, а його сина Геліоса — Сонцем, «еже есть Дажьбогъ». Сварог нібито встановив людям закон про одношлюбність. Нечуй-Левицький називає його богом вогню.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубань
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Що варто знати

Єдине давнє свідчення — книжна глоса до перекладу грецької хроніки, тож уявлення про Сварога як верховного небесного бога — пізніша реконструкція.

Версії4

  1. 1425 Іпатіївський літопис · Під 1114 р.

    Перекладач пише, що цар Феост (Гефест) заборонив блуд і звелів мати одному чоловікові одну дружину, «сего ради и прозваша и Сварогомъ»; після нього царював його син Сонце, «его же наричють Дажьбогъ», і далі — «Солнце царь сынъ Свароговъ».

  2. 1847 Костомаров · С. 5–6

    Костомаров (1847) зіставляє літописне «Солнце царь сынъ Свароговъ» зі свідченням Тітмара Мерзебурзького, що в храмі полабських слов'ян у Ретрі найбільше шанували «Сварожича», і робить висновок, що Дажбог і Сварожич — «лицо одно и тоже». Це реконструкція автора.

  3. 1876 Нечуй-Левицький · С. 7

    «Наші предки вірили в Сварога, бога огню…» — так починає Нечуй-Левицький перелік давніх богів.

  4. 1914 Анічков · С. 40, 47

    У «Слові христолюбця» «двовірні» «огневѣ молять ся, зовуще его сварожичемъ» — молилися вогню під овином, називаючи його Сварожичем. Самого Сварога повчання не називають.

Джерела4
  • 1425 Іпатіївський літопис (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 2. СПб., 1843). Скан ↗
  • 1847 Микола Костомаров. Славянская мифология. У Полудне →
  • 1876 Іван Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. У Полудне →
  • 1914 Євген Анічков. Язычество и Древняя Русь (з текстами «Слова святого Григорія», «Слова христолюбця» та ін. повчань проти язичництва за вид. М. Тихонравова). СПб., 1914. Скан ↗