ілюстрація в роботі
Бог · Давні слов'яни
Купало
Також: Купайло
Свято, яке книжник XVII ст. оголосив «богом достатку»
«Кабінетна» міфологія книжників XV–XIX ст. або пізніша вигадка: у народній вірі такої постаті не було.
Властивості
Купальська ніч — справжнє народне свято напередодні Різдва Івана Предтечі: вінки, вогнище, стрибки через вогонь, пісні. Густинський літопис XVII ст. робить із нього «бога обилія», подібного до грецької Церери, і описує, як «простая чадь» плете вінки, розпалює вогонь, ходить довкола нього, співає й скаче через полумʼя. Нечуй-Левицький описує ляльку Купайла, яку ставлять під деревцем-Мареною.
Де шанували
- По всій Україні
Версії2
-
1843 Густинський літопис · Розділ «О идолах руских»
«Пятый Купало, якоже мню, бяше богъ обилія, якоже у Еллинъ Цересъ». Йому «и донынѣ по нѣкоихъ странахъ» славлять памʼять від навечірʼя Різдва Івана Предтечі аж до жнив: увечері хлопці й дівчата плетуть вінки з трав, підперезуються зіллям, розпалюють вогонь або ставлять зелену гілку, ходять довкола зі співами, «преплетающе Купаломъ», а тоді скачуть через вогонь.
-
1876 Нечуй-Левицький · С. 32–33
На Купала ставлять деревце з чорноклену, обвішують вінками й стрічками й звуть його Мареною; під ним ставлять ляльку Купайла, перед ними — стіл із горілкою й закускою, розкладають вогонь, і дівчата й хлопці, взявшись за руки, скачуть через нього; тим часом хлопці крадуть Марену, розривають і топлять у воді.
Джерела2
Джерела2
- 1843 Густинський літопис (XVII ст.) (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 2: Ипатиевская летопись; Густинская летопись. СПб., 1843). Скан ↗
- 1876 Іван Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. У Полудне →