Бог
Рід

ілюстрація в роботі

Бог · Давні слов'яни

Рід

Також: Родъ

Божество, якому разом із рожаницями ставили «другу трапезу»: повчання XI–XIV ст. засуджують її як живий звичай

Властивості

Про Рода ми знаємо лише з давньоруських повчань проти язичництва, де він завжди стоїть поруч із рожаницями. «Слово святого Григорія» розповідає, що слов'яни «начаша требы класти роду и рожаницам преже Перуна бога ихъ», а ще раніше — упирям і берегиням. Воно ж скаржиться, що й тепер «по оукраинамъ» не можуть позбутися «проклятаго ставленья 2-ыя трапезы, нареченыя роду и рожаницам». Інші повчання засуджують священиків, що приєднували до рожаничної трапези церковні молитви й тропар Богородиці. Більше джерела про Рода нічого не кажуть.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубань
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Жертовна трапеза (хліб, сир, мед, каша) «роду й рожаницям», яку ставили окремо від звичайного обіду. Повчання свідчать, що звичай тримався й серед хрещених, на «окраїнах», і що його подекуди поєднували з церковною молитвою (так зване двовір'я).

  • По всій Україні

Що варто знати

Рід згадується лише в парі з рожаницями й лише в церковних повчаннях проти язичництва XI–XIV ст. Тексти не кажуть, яким він був і чим опікувався: вони тільки засуджують жертовну «трапезу роду й рожаницям». Тлумачення Рода як верховного бога-творця, предка чи духа долі — реконструкції науковців, а не свідчення джерел. Є. Анічков (1914) уважав рядки про Рода й рожаниць у «Слові святого Григорія» давньоруською вставкою до перекладного тексту.

Версії1

  1. 1914 Анічков · С. 69–76 («Слово святого Григорія» за вид. Тихонравова)

    «Слово святого Григорія … како первое погані суще язиці кланялися ідолом»: «тако же и до словѣнъ доиде се слово, и ти начаша требы класти роду и рожаницам преже Перуна бога ихъ, а переже того клали требу оупирем и берегиням… но и ноне по оукраинамъ моляться ему проклятому богу Перуну… сего не могуть ся лишити проклятаго ставленья 2-ыя тряпезы нареченыя роду и рожаницам». У іншій редакції слов’яни кладуть треби «виламъ и Мокошьи, Дивъ, Пероуноу, Хърсоу, родоу, роженици, оупиремь и берегынАмъ и Переплутоу». Анічков вважає ці рядки послідовними давньоруськими вставками: спершу про трапезу роду й рожаницям і Перуна, далі про упирів і берегинь, насамкінець про Хорса, Мокош і вил. Він же наводить свідчення інших повчань, що священики додавали до «рожаничної трапези» тропар Богородиці.

Поруч3

Берегині Найдавніші, за «Словом святого Григорія», адресати слов'янських жертв — разом з упирями, ще до Рода й Перуна Перун Громовержець, перший серед богів князя Володимира, яким Русь клялася в договорах із греками Рожаниці Жіночі божества з пари «Рід і рожаниці», яким, за повчаннями XI–XIV ст., ставили окрему жертовну трапезу

Джерела1
  • 1914 Євген Анічков. Язычество и Древняя Русь (з текстами «Слова святого Григорія», «Слова христолюбця» та ін. повчань проти язичництва за вид. М. Тихонравова). СПб., 1914. Скан ↗