Бог
Дажбог

ілюстрація в роботі

Бог · Небо · Давні слов'яни

Дажбог

Також: Даждьбог

Бог-сонце, син Сварога; русичі в «Слові о полку Ігоревім» — Дажбожі внуки

Властивості

Один із богів, яким Володимир 980 року поставив кумира в Києві. Іпатіївський літопис під 1114 роком, перекладаючи грецьку хроніку Малали, пояснює: «Сонце царь, сынъ Свароговъ, еже есть Дажьбогъ», — тобто Дажбог — це Сонце, син Сварога. «Слово о полку Ігоревім» двічі називає русичів «Дажьбожими внуками». Нечуй-Левицький пише про нього як про бога сонця.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубань
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Що варто знати

У «Повісті минулих літ» стоїть «Хърса Дажьбога» без сполучника, тож науковці сперечаються, чи Хорс і Дажбог — два різні боги, чи одне божество з двома іменами.

Версії5

  1. 1113 Повість минулих літ · Під 980 р.

    Серед кумирів, яких Володимир поставив на пагорбі в Києві: «и Хърса Дажьбога, и Стрибога, и Симарьгла, и Мокошь».

  2. 1187 Слово о полку Ігоревім

    У «Слові» русичі — «Дажьбожи внуки»: через княжі чвари «погибашеть жизнь Дажьбожа внука», а після поразки Ігоря «въстала обида въ силахъ Дажьбожа внука».

  3. 1425 Іпатіївський літопис · Під 1114 р.

    Перекладач хроніки Іоанна Малали підставляє словʼянські імена замість грецьких: після Сварога (Гефеста) царював його син «именемъ Солнце, его же наричють Дажьбогъ»; «Солнце царь сынъ Свароговъ, еже есть Дажьбогъ, бѣ бо мужь силенъ».

  4. 1847 Костомаров · С. 16–19, 110

    Костомаров (1847) вважає Дажбога одним із імен світлоносного божества: балтійських Святовита й Радегаста, Сварожича і Дажбога він ототожнює як одну істоту світла, а Перуна й Дажбога називає двома іменами того самого початку. Це реконструкція автора, а не засвідчене джерелами.

  5. 1876 Нечуй-Левицький · С. 7

    «Наші предки вірили в Сварога, бога огню, Дажбога, бога сонця…» — пише Нечуй-Левицький, додаючи, що з літописів відомі лише імена й кілька прикмет.

У літературі1

Джерела5
  • 1113 Повість минулих літ (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 1: Лаврентьевская летопись, вып. 1. Ленинград, 1926). У Полудне →
  • 1187 Слово о полку Ігоревім (за першим виданням: Ироическая песнь о походе на половцов удельнаго князя Новагорода-Северскаго Игоря Святославича. Москва, 1800). У Полудне →
  • 1425 Іпатіївський літопис (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 2. СПб., 1843). Скан ↗
  • 1847 Микола Костомаров. Славянская мифология. У Полудне →
  • 1876 Іван Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. У Полудне →