Коляда

Зимове свято й пісні, з яких книжники зробили «бога Коляду»

Зоря

Святвечір і Коляда

Властивості

Колядування — живий звичай Святвечора й різдвяних днів. Густинський літопис XVII ст. називає Коляду шостим із «бісів», яким поклонялися предки: його свято нібито припадало на 24 грудня, і тому, пише книжник, люди й досі сходяться напередодні Різдва й співають пісні, де більше величають Коляду, ніж Христа. Нечуй-Левицький включає Коляду до переліку давніх богів.

Де шанували

По всій Україні

Версії3

1843 Густинський літопис · Розділ «О идолах руских»

«Шестый Коляда, ему же праздникъ прескверный бяше декемврія 24». Тому, пише книжник, хоч ідоли й загинули, прості люди досі сходяться напередодні Різдва й співають пісні, де хоч і згадують Різдво Христове, але більше «Коляду бѣса величаютъ».
1847 Костомаров · С. 100

Костомаров (1847) пов'язує зимові свята з «народженням» світлоносного начала на початку року і пам'ятку цього бачить у пісні про те, що Коляда народилася напередодні Різдва. У колядці, де мати купає новонародженого сина в морі, він убачає давній образ сонця, що купається в морі, а в зимових хороводах — сліди давніх священних ігор. Це реконструкція автора, а не засвідчене джерелами.
1876 Нечуй-Левицький · С. 7

Нечуй-Левицький відносить Коляду до давніх богів, а в заголовку розділу — до «світлих богів» поряд із Купайлом.

Джерела3

1843 Густинський літопис (XVII ст.) (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 2: Ипатиевская летопись; Густинская летопись. СПб., 1843). Скан ↗
1847 Микола Костомаров. Славянская мифология. У Полудне →
1876 Іван Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. У Полудне →