Походження людей · Українці
Коваль, що замкнув Смерть у пляшку
Коваль заманив Смерть у пляшку, а чортів у скриню й дуплистий дуб, і люди старіли, але не вмирали
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Прийшла до коваля Смерть: «Ну, ковалю, час умирати!» А коваль мав пляшку й каже: «Чи влізла б ти в оцю пляшку? Я вже лазив. Як улізеш, то я тобі повірю». — «Чом би й не влізти?» — сказала Смерть і влізла. Коваль заткав пляшку й поставив на гряди. Відтоді люди старіли, але не вмирали, бо смерті не стало.
Тоді по коваля прийшли чорти: «Час тобі до пекла!» А коваль зробив велику скриню з діркою на палець: «Як ви влізете в цю скриню, то я з вами піду, я вже лазив». Чорти повлазили, коваль закрутив дірку шрубою й розклав під скринею вогонь. Коли відкрутив, один чорт вискочив і втік у ліс, а коваль за ним. Біля дуба з дуплом чорт крикнув: «Аж тепер я тебе маю!» — «А влізь-но в того дуба», — сказав коваль. Чорт уліз, і коваль заткав дупло кілком.
Не стало ні злих, ні смерті, і люди, хоч які старі, не вмирали. Аж раз у корчмі всі дивувалися, що смерті нема, і коваль признався, що то він її замкнув.
Дійові особи2
Інші пояснення15
Джерело
1902 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 13: Галицько-руські народні легенди. Т. 2, № 240, с. 39–40. Скан ↗