Міф
Звідки пропасниця: голова вірного слуги

Походження людей · Українці

Звідки пропасниця: голова вірного слуги

Королівна відтяла голову мудрому слузі батька, і голова прокляла її: «Будеш трястися до суду-віку». Так пішла пропасниця

Один король був дуже розумний і завжди мав добру раду: підкорив багато країв і перемагав усіх, хто з ним воював. Ніхто не знав, звідки йому таке щастя. Раз приїхали три царі, не застали короля вдома, а лише його дочку, і пообіцяли їй великі гроші, якщо вона вивідає батькову таємницю.

Королівна лестощами випитала в батька, що в нього є старий мудрий слуга, який завжди дає йому добру пораду. Царі намовили її відтяти тому слузі голову й принести їм. Вона так і зробила й понесла голову на мисці. Руки їй трусилися зі страху, її обсипав дрож, і тут голова з миски промовила: «Будеш трястися до суду-віку!» Звідти пропасниця й пішла на цілий світ.

Інші пояснення15

Сармати й алани Амазонки й скіфські юнаки: звідки савромати Полонені амазонки, викинувши греків за борт, допливають до Меотиди, а скіфи замість війни посилають до них юнаків — так постають савромати Давні тексти Геродот, 440 до н. е. Греки Причорноморʼя Арістей Проконеський: одноокі арімаспи й грифи, що стережуть золото Поет, що вмер у валяльні й зник із замкненої хати, розповідає про одноокий народ, грифів-золотостражів і гіпербореїв за скіфами Давні тексти Геродот, 440 до н. е. Українці Божий світ: чому одні плачуть, а інші веселяться Бог тричі посилав ангелів подивитися, як живуть люди. Коли одні стали тішитися, а інші плакати, Бог сказав, що колись буде навпаки Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Велетні, люди й карлики: три покоління людські Велет приніс матері на долоні орача з волами, а та сказала: «Це люди, що будуть по нас». Наприкінці світу дванадцятеро молотитимуть у печі Народні вірування Гнатюк, 1902 Греки Причорноморʼя Геракл і змієнога діва Як причорноморські греки пояснювали походження скіфів: Геракл, діва-змія з Гілеї й тятива, яку зміг натягти лише наймолодший Наймолодший син Народ від союзу з надприродним Давні тексти Геродот, 440 до н. е. Готи Готи в Ойумі: міст, що впав за половиною війська Король Філімер веде готів у багату Скіфію — Ойум, але міст через ріку рушиться, і половина народу лишається по той бік Давні тексти Йордан, 551 Готи Звідки взялися гуни: відьми-галіуруни й лань через Меотиду Готський переказ: гуни народилися від вигнаних відьом і нечистих духів, а в Скіфію їх перевела через болото лань Народ від союзу з надприродним Давні тексти Йордан, 551 Українці Коваль, що замкнув Смерть у пляшку Коваль заманив Смерть у пляшку, а чортів у скриню й дуплистий дуб, і люди старіли, але не вмирали Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Людина й собака: чому людина кашляє, а пес у шерсті Поки гола собака спала, чорт розпанахав глиняну людину й наплював їй у груди — звідти кашель, а собака дістала шерсть Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Паничів син і смерть: «я беру царів і біскупів» Панський син виїжджає з шаблею на смерть, що ходить його ґрунтом, а коли рука падає, пропонує їй шлюб — і падає з коня мертвий Народні вірування Гнатюк, 1912 Українці Роговий покрив Адама: чому на пальцях нігті Перші люди були вкриті рогом, як нігтем, і не потребували одежі; після гріха ріг зліз, лишився тільки на кінчиках пальців Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Смерть за куму: «верти не верти, а треба вмерти» Бідняк узяв Смерть за куму, а вона навчила його лікувати. Та коли Смерть стала в головах у нього самого, ліжко перевертали марно Народні вірування Грінченко, 1900 Скіфи Таргітай і золото з неба Скіфи про себе: перший чоловік на пустій землі, три сини й золоті плуг, ярмо, сокира й чаша, що впали з неба Дари з неба Наймолодший син Народ від союзу з надприродним Давні тексти Геродот, 440 до н. е. Українці Чому в чоловіків борода, а в жінок довге волосся Адам обмився в чарівній річці, щоб Єва його боялася, і обріс бородою. А довге жіноче волосся Бог зробив із собачого хвоста Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Як прийшла смерть: песиголовці й коса Колись не було смерті, зате були одноокі людоїди; люди самі вмолили Бога послати смерть — і вона вигубила песиголовців Народні вірування Драгоманов, 1876

Джерело

1902 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 13: Галицько-руські народні легенди. Т. 2, № 221, с. 11. Скан ↗