Геракл і змієнога діва

ТТак розповідали греки, що жили на березі Понту. Геракл гнав биків Геріона із західного краю світу й прийшов у ще порожню країну, де згодом оселилися скіфи. Заскочений морозом і негодою, він загорнувся в левову шкуру й заснув, а тим часом його кобили, що паслися запряжені, дивним чином зникли.

Прокинувшись, Геракл обійшов усю країну й нарешті в краю, що звався Гілея (Лісовий край), знайшов у печері істоту подвійної природи: до стегон — жінка, нижче — змія. Вона сказала, що кобили в неї, але віддасть їх, лише якщо Геракл з нею зійдеться. Він погодився, та вона довго не відпускала його, щоб він був із нею якомога довше. Нарешті повернула коней і сказала, що має від нього трьох синів, і спитала, що з ними робити, коли виростуть: лишити тут, бо вона володарка цієї землі, чи відіслати до батька.

Геракл натягнув один зі своїх двох луків, показав пояс і звелів: хто з синів так само натягне лук і підпережеться цим поясом, той хай живе в цій землі, а хто не зможе — хай іде геть. Лук і пояс із золотою чашею на кінці пряжки він залишив їй і пішов.

Сини звалися Агатірс, Гелон і наймолодший Скіф. Двоє старших завдання не виконали й були вигнані, а Скіф упорався й лишився. Від нього пішли всі скіфські царі, а на згадку про Гераклову чашу скіфи й досі носять чаші на поясах.