Міф
Людина й собака: чому людина кашляє, а пес у шерсті

Походження людей · Українці

Людина й собака: чому людина кашляє, а пес у шерсті

Поки гола собака спала, чорт розпанахав глиняну людину й наплював їй у груди — звідти кашель, а собака дістала шерсть

Слобожанщина

Бог зліпив людину з глини, поставив сохнути, а собаці наказав стерегти й пішов. Собака стерегла-стерегла, змерзла й заснула: тоді вона була гола, без шерсті. А тут ішов чорт, побачив людину, розідрав їй груди надвоє, наплював туди, склав, як було, і поставив.

Прийшов Бог і вдихнув у людину безсмертну душу, а людина й закашляла. Бог до собаки: як же ти не встерегла? «Я, Боже, змерзла та й заснула, а дай мені шерсть — тоді вірно стерегтиму». Бог дав їй шерсть, а людина так і лишилася навіки з кашлем.

Записав Іван Манжура на Харківщині. Драгоманов зазначає паралель у Чубинського (т. 1, с. 145).

Дійові особи1

Інші пояснення15

Сармати й алани Амазонки й скіфські юнаки: звідки савромати Полонені амазонки, викинувши греків за борт, допливають до Меотиди, а скіфи замість війни посилають до них юнаків — так постають савромати Давні тексти Геродот, 440 до н. е. Греки Причорноморʼя Арістей Проконеський: одноокі арімаспи й грифи, що стережуть золото Поет, що вмер у валяльні й зник із замкненої хати, розповідає про одноокий народ, грифів-золотостражів і гіпербореїв за скіфами Давні тексти Геродот, 440 до н. е. Українці Божий світ: чому одні плачуть, а інші веселяться Бог тричі посилав ангелів подивитися, як живуть люди. Коли одні стали тішитися, а інші плакати, Бог сказав, що колись буде навпаки Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Велетні, люди й карлики: три покоління людські Велет приніс матері на долоні орача з волами, а та сказала: «Це люди, що будуть по нас». Наприкінці світу дванадцятеро молотитимуть у печі Народні вірування Гнатюк, 1902 Греки Причорноморʼя Геракл і змієнога діва Як причорноморські греки пояснювали походження скіфів: Геракл, діва-змія з Гілеї й тятива, яку зміг натягти лише наймолодший Наймолодший син Народ від союзу з надприродним Давні тексти Геродот, 440 до н. е. Готи Готи в Ойумі: міст, що впав за половиною війська Король Філімер веде готів у багату Скіфію — Ойум, але міст через ріку рушиться, і половина народу лишається по той бік Давні тексти Йордан, 551 Готи Звідки взялися гуни: відьми-галіуруни й лань через Меотиду Готський переказ: гуни народилися від вигнаних відьом і нечистих духів, а в Скіфію їх перевела через болото лань Народ від союзу з надприродним Давні тексти Йордан, 551 Українці Звідки пропасниця: голова вірного слуги Королівна відтяла голову мудрому слузі батька, і голова прокляла її: «Будеш трястися до суду-віку». Так пішла пропасниця Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Коваль, що замкнув Смерть у пляшку Коваль заманив Смерть у пляшку, а чортів у скриню й дуплистий дуб, і люди старіли, але не вмирали Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Паничів син і смерть: «я беру царів і біскупів» Панський син виїжджає з шаблею на смерть, що ходить його ґрунтом, а коли рука падає, пропонує їй шлюб — і падає з коня мертвий Народні вірування Гнатюк, 1912 Українці Роговий покрив Адама: чому на пальцях нігті Перші люди були вкриті рогом, як нігтем, і не потребували одежі; після гріха ріг зліз, лишився тільки на кінчиках пальців Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Смерть за куму: «верти не верти, а треба вмерти» Бідняк узяв Смерть за куму, а вона навчила його лікувати. Та коли Смерть стала в головах у нього самого, ліжко перевертали марно Народні вірування Грінченко, 1900 Скіфи Таргітай і золото з неба Скіфи про себе: перший чоловік на пустій землі, три сини й золоті плуг, ярмо, сокира й чаша, що впали з неба Дари з неба Наймолодший син Народ від союзу з надприродним Давні тексти Геродот, 440 до н. е. Українці Чому в чоловіків борода, а в жінок довге волосся Адам обмився в чарівній річці, щоб Єва його боялася, і обріс бородою. А довге жіноче волосся Бог зробив із собачого хвоста Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Як прийшла смерть: песиголовці й коса Колись не було смерті, зате були одноокі людоїди; люди самі вмолили Бога послати смерть — і вона вигубила песиголовців Народні вірування Драгоманов, 1876

Джерело

1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы, № 1, с. 1. Скан ↗