Звідки взялися гуни: відьми-галіуруни й лань через Меотиду

ЙЙордан переказує «давні перекази» готів про те, звідки взялися гуни, що впали на готів, «лютіші за саму лютість». Король Філімер, син Гадаріха, той самий, що привів готів у Скіфію, знайшов серед свого народу відьом, яких готською мовою звав галіурунами. Запідозривши їх, він вигнав їх геть і змусив блукати пустками далеко від війська. Там їх побачили нечисті духи, зійшлися з ними й породили дике плем'я, що спершу жило серед боліт, — низькорослий, бридкий народ, «ледь подібний до людей», з мовою, що лише віддалено нагадувала людську.

Гуни осіли за Меотидою (Азовським морем) і жили полюванням. Одного разу їхні мисливці на краю Меотиди побачили лань, що несподівано зʼявилася й увійшла в болото, ніби показуючи дорогу: то йшла вперед, то зупинялася. Мисливці рушили за нею й пішки перейшли болото, яке вважали непрохідним, як море. Перед ними відкрилася незнана земля — Скіфія, а лань зникла. Йордан додає власну думку: це зробили злі духи, від яких походять гуни, із заздрощів до скіфів. Мисливці повернулися, розповіли про чудову країну, і гуни, «мов вихор народів», рушили тією дорогою через велике болото.