Мандруй
Жанри, автори, твори та добірки української літератури.
Твори
Каталог →
Підполковник Шиманський
Василь Земляк
Діамантовий перстень
Людмила Старицька-Черняхівська
Вступна новела
Микола Хвильовий
Під сигнатурою Софії
Сергій Кримський
Сестри Річинські
Ірина Вільде
Повнолітні діти
Ірина Вільде
Динамо Харків
Сергій Жадан
Од серця до серця
Грицько Григоренко
Вальдшнепи
Микола Хвильовий
Сонячна машина
Володимир Винниченко
Видноколо
Усі →Кураторські добірки найкращих творів
Як тебе не любити, Києве мій!
Київ…це місто полонить своєю атмосферою та манить пізнати себе. Воно постає перед нами дуже різним — у нашій уяві та у словах тих, хто намагається його описати. Перед вами добірка українських творів, де серце нашої країни постає у різноманітних барвах. Десь воно є центральним образом, а десь — тлом подій. Десь є символом надії, фортецею, а десь — містом, що своїм шаленим ритмом випробовує персонажів. Герої прогулюються його вуличками, закохуються, пізнають себе та свої можливості, борються за право бути вільним. Тож запрошуємо вас поринути у фантастичний ритм Києва різних часів — від Київської Русі до сьогодення.
В. Підмогильний і В.Домонтович: витоки української інтелектуальної прози
Ця добірка присвячена витокам української інтелектуальної прози, що сформувалася завдяки геніальним творам Валер’яна Підмогильного та Віктора Домонтовича. Саме вони зверталися до внутрішнього світу людини, аби осмислити, що таке людина, для чого вона створена, і як вона співвідноситься з суспільством. У 1920-х роках, коли радянська влада зводила людину до механізму в системі, вони показували, що людина — це не просто крихта в морі, а цілісний світ. В їхніх творах через різних персонажів розкривається багатство людського досвіду. Людина у цих романах зустрічає інших, порівнює себе з ними, рефлексує, аби зрозуміти, де вона і куди рухається суспільство. Ця інтелектуальна проза — про пошук себе, про людину як центр власного існування і про те, як через індивідуальне ми осмислюємо світ.
За ґратами: українська література про неволю
Ця добірка — про межі, які можна замкнути зовні, але не всередині. Про людей, яких намагалися зламати системи, обставини чи інші люди — і про те, як у цих умовах народжується внутрішня свобода. У цих творах герої опиняються за ґратами не через злочин, а через незгоду з владою — за думку, слово, право бути собою. Система намагається ізолювати їхні тіла, але не здатна підкорити свідомість. Бо навіть у замкненому просторі людина продовжує думати, творити, писати. І саме там, серед тиску й тиші, найвиразніше проявляється її сутність — незламність духу і свобода, яку неможливо відібрати. Водночас саме ґрати стають випробуванням на людяність — не лише для ув’язнених, а й для тих, хто має владу. Адже в замкненому просторі найгостріше проявляється вибір: зберегти в собі людину чи дозволити насильству стати нормою.