Казка, яких багато

Клим Поліщук

Місячна ніч над Дністром. З одного берега «польський бік», з другого «румунський», а над водою пливе українська пісня і не знає, до якого берега пристати. Оповідач блукає біля старого єврейського цвинтаря, і сторож виводить його на дорогу. Біля дороги стоїть самотній чорний хрест. Сторож називає це могилою «проклятого землею» і розповідає його історію. Буковинський капрал перейшов до румунів і прийшов «втихомирювати» власне село. Він погрожував людям, забирав у них корів, щоб змусити присягнути новій владі, і штовхнув рідну матір. Мати прокляла його, і відтоді рідна земля не хотіла його приймати. Це оповідання-легенда про зраду, про громаду, що стоїть «наче мур», і про віру в те, що земля все чує і колись скаже своє слово.