Голоси Русі: Київська доба (XI-XIII ст.)

Що Русь казала своїм людям і своїм князям? У цій добірці тексти Київської доби, які вчать, як жити, як правити й чого берегтися: збірки мудрих висловів, літопис, настанова князя дітям, послання митрополита, заклик до єдності й плач над зруйнованою землею. Частину цих книг переписували й переосмислювали з візантійських зразків, додаючи власні значення для місцевого читача. Їх об'єднує віра в те, що слово може навчити, застерегти й зберегти землю. Чому кожен твір у добірці «Збірник Святослава» (1076). Найдавніша датована книга добірки, збірка повчань для князя й читача. Вона показує, що вже в XI столітті на Русі думали, як навчати правителя. «Повість минулих літ» (бл. 1113). Літопис, який пояснює, звідки Руська земля, і водночас застерігає, що міжусобиці її руйнують. Це історія з повчанням. Послання Никифора (1113). Митрополит звертається до князя Мономаха з порадою. Це голос церкви до влади. «Повчання дітям» Мономаха (1117). Князь пише власним дітям про справедливість, працю й милосердя. Тут правитель говорить не з трону, а з порогу рідної оселі. «Бджола» (1186). Збірка висловів про мудрість і чесноту, зібраних, як мед. Вона показує, чого вчили звичайного читача. «Слово о полку Ігоревім» (1189). Поема про невдалий похід і докір князям за незгоду. Це заклик до єдності, сказаний поетичною мовою. «Слово о погибелі Руської землі» (XIII ст.). Уривок про красу землі, яка от-от загине. Це прощання, яким добірка закінчується.