Хризантеми
Листопадова ніч, пожовклі записки, а на столі, як завжди, білі хризантеми. Письменниця згадує своє дитинство і юність у галицькому містечку Миколаєві над Дністром 1860–1870-х років. Дім, де жив Микола Устиянович, батько-урядовець, що писав вірші українською, мама — «камелія гір», бабусі, тітки з їхніми тяжкими жіночими долями. Дівчинка мріє стати піаністкою, читає ночами, записує народні пісні й пише перші вірші. Вона хоче не бути «слабою квіткою, що шукає підпори», а жити власною працею. Перше кохання приходить на балу з букетиком білих хризантем, але так і лишається невисловленим. І настає день, коли треба прощатися з матір'ю, з рідним містечком і з мрією про музику, щоб піти власним шляхом. Це лірична автобіографічна повість про дитинство, пам'ять, жіночу гідність і про невисловлене кохання, що, як тінь, лишається з людиною на все життя.
Що ви думаєте про «Хризантеми»?
Відгуків ще немає — ваш стане першим.
Схожих творів ще не запропонували