«Я споглядаю за людством вже давно і бачу, як вони заливаються отрутою аж до посиніння. Ніхто не думає про наслідки. Всі думають лише про себе. Повзають тут по землі, наяе мавпи, дикі, невгамовні, аж трусяться від ницих задоволеннь. Набивають своє черево п» — Віктор Махольд — Царство криги
Я споглядаю за людством вже давно і бачу, як вони заливаються отрутою аж до посиніння. Ніхто не думає про наслідки. Всі думають лише про себе. Повзають тут по землі, наче мавпи, дикі, невгамовні, аж трусяться від ницих задоволень. Набивають своє черево плоттю й вином і думають, що це блаженство. Так мало у вас залишилося від ваших предків...
гортай вгору
Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю - дуже скучив.
У кожного "Я" є своє ім'я, на всіх не нагримаєш грізно, ми — не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних.
Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила і воля святая!
Я — та ж сама блощиця, як, правда, й усі ми, що звемо себе "вищими людьми". Тільки ми, ці "вищі люди" — брехливі, самозадоволені блощиці. Ми обманюємо себе й других, запевняючи, що живемо з власної волі, що вільні у виборі життя й смерті, що життя наше потрібне для якихсь особливих, вищих цілей, до яких проста, постільна блощиця не може бути участна.
…можна вірити тільки в те мистецтво, що просуває вперед всю будову мислі, відчуття, побуту, для боротьби за завтра і для прийняття його.
Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує!..
Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік. До нього змалку ти заповідався до нього сам Господь тебе прирік.
Один — то може бути ворог народу. Два — може бути. Сто — може бути. Тисяча — теж може бути. Але сотні тисяч! Але мільйони!! То вже не вороги народу. То є народ! Народ!











