Василь СимоненкоСправжнє ім'я
Василь Андрійович Симоненко
Народження
08.01.1935Місце народження
село Біївці, Лубенський район, Харківська область, Українська РСР
Смерть
13.12.1963
Місце смерті
Черкаси, Українська РСР (ниркова недостатність)
Освіта
Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (філологічний факультет)
Партнер
Людмила Симоненко
Український поет, журналіст і публіцист, один із найяскравіших представників покоління шістдесятників. Його поезія поєднує просту, майже розмовну мову з гострим відчуттям людської гідності, любов’ю до України та неприйняттям неправди й пристосуванства. Автор збірок «Тиша і грім» та «Земне тяжіння», а також відомих віршів «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти — людина?», «Україно, п’ятдесят…». Симоненко відкрито виступав проти радянської системи замовчування й русифікації, через що зазнавав тиску та переслідувань. Його життя обірвалося у 1963 році, коли поетові було лише 28 років. Попри короткий творчий шлях, Симоненко став одним із символів українського шістдесятництва, а його поезія й сьогодні звучить як розмова про свободу, гідність і любов до своєї землі.
Справжнє ім'я
Василь Андрійович Симоненко
Народження
08.01.1935Місце народження
село Біївці, Лубенський район, Харківська область, Українська РСР
Смерть
13.12.1963
Місце смерті
Черкаси, Українська РСР (ниркова недостатність)
Освіта
Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (філологічний факультет)
Партнер
Людмила Симоненко
Український поет, журналіст і публіцист, один із найяскравіших представників покоління шістдесятників. Його поезія поєднує просту, майже розмовну мову з гострим відчуттям людської гідності, любов’ю до України та неприйняттям неправди й пристосуванства. Автор збірок «Тиша і грім» та «Земне тяжіння», а також відомих віршів «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти — людина?», «Україно, п’ятдесят…». Симоненко відкрито виступав проти радянської системи замовчування й русифікації, через що зазнавав тиску та переслідувань. Його життя обірвалося у 1963 році, коли поетові було лише 28 років. Попри короткий творчий шлях, Симоненко став одним із символів українського шістдесятництва, а його поезія й сьогодні звучить як розмова про свободу, гідність і любов до своєї землі.
Твори · 1
Цитати · 18
Є люди - як зорі, є люди - як пил. У кожного - доля, у кожного - схил. Один - як багаття, що в бурю палає, а інший - як свічка, що тихо згасає.
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»
І буду ждати кожної години в далекому чи в близькому краю, одну тебе, тебе єдину, маленьку, милу дівчинку мою.
Василь Симоненко
Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну. Ти явилась мені - і здалося, що світ помолодшав навколо на тисячу літ.
Василь Симоненко
Люся! Я вже встиг солідно скучити за тобою. Всі дівчата в темно-голубих пальтах здалеку чомусь дуже похожі на тебе, а зблизька - ні. Жаль. Люблю тебе дико. Ніколи ніхто так ще не морочив мені голови. На папері цілуватися не дуже смачно, але я цілую мою маленьку Люсю мільйон разів. Губи не заболять — не бійся. Напиши пару рядків... Жду.
Василь Симоненко
Ради тебе перли в душу сію, ради тебе мислю і творю... Хай мовчать Америки й росії, коли я з тобою говорю.
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»
У кожного "Я" є своє ім'я, на всіх не нагримаєш грізно, ми — не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних.
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»
І хочеться бути дужим, і хочеться так любить, щоб навіть каміння байдуже захотіло ожити і жить!
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»
Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, і орди завойовників-заброд!
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»
Можна жить, а можна існувати, можна думать - можна повторять, та не можуть душу зігрівати ті, що не палають, не горять!
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»
Воскресайте, камінні душі, розчиняйте серця і чоло, щоб не сказали про вас грядущі: — Їх на землі не було...
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»
Ти і я - це вічне, як і небо, доки мерехтітимуть світи, буду Я приходити до тебе, і до інших йтимуть горді Ти.
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»
І ти ясна, і я прозорий, і душі наші мов пісні, і світ великий, неозорий належать нам - тобі й мені.
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»
Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, мука твоя – єдина, очі твої – одні.
Василь Симоненко
«Задивляюся у твої зіниці»