Василь Симоненко

Є люди - як зорі, є люди - як пил. У кожного - доля, у кожного - схил. Один - як багаття, що в бурю палає, а інший - як свічка, що тихо згасає.

І буду ждати кожної години в далекому чи в близькому краю, одну тебе, тебе єдину, маленьку, милу дівчинку мою.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну. Ти явилась мені - і здалося, що світ помолодшав навколо на тисячу літ.

Люся! Я вже встиг солідно скучити за тобою. Всі дівчата в темно-голубих пальтах здалеку чомусь дуже похожі на тебе, а зблизька - ні. Жаль. Люблю тебе дико. Ніколи ніхто так ще не морочив мені голови. На папері цілуватися не дуже смачно, але я цілую мою маленьку Люсю мільйон разів. Губи не заболять — не бійся. Напиши пару рядків... Жду.

На цвинтарі розстріляних ілюзій вже немає місця для могил...

Без слова немає людини. Слово — це вічність.

Ради тебе перли в душу сію, ради тебе мислю і творю... Хай мовчать Америки й росії, коли я з тобою говорю.

У кожного "Я" є своє ім'я, на всіх не нагримаєш грізно, ми — не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних.

І хочеться Бути дужим, і хочеться так любить, щоб навіть каміння байдуже захотіло ожити і жить!

…на світі той наймудріший, хто найдужче любить життя.

Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, і орди завойовників-заброд!

Можна жить, а можна існувати, можна думать - можна повторять, та не можуть душу зігрівати ті, що не палають, не горять!

Воскресайте, камінні душі, розчиняйте серця і чоло, щоб не сказали про вас грядущі: — Їх на землі не було...

Ти і я - це вічне, як і небо, доки мерехтітимуть світи, буду Я приходити до тебе, і до інших йтимуть горді Ти.

І ти ясна, і я прозорий, і душі наші мов пісні, і світ великий, неозорий належать нам - тобі й мені.

Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, мука твоя – єдина, очі твої – одні.

Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю - дуже скучив.

Спади мені дощем на груди, пустелю-душу ороси — я стану жить. Я мріять буду, як мріють ранками ліси...