«Людина не може бути постійно винною: так не буває. І якщо поруч із вами є людина, яка постійно намагається спричинити її, треба змінювати ці стосунки або відмовитися від них.» — Ольга Томашук — Жила-була дівчинка

Людина не може бути постійно винною: так не буває. І якщо поруч із вами є людина, яка постійно намагається спричинити її, треба змінювати ці стосунки або відмовитися від них. Тому що це буде вас убивати. За цим гнітючим почуттям ви загубите себе та не зможете бачити в собі все хороше, сильне та позитивне, що маєте.

Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю - дуже скучив.

Мова зникає, коли нею не говориться про любов.

…розкуркулити мозок не можна.

У кожного "Я" є своє ім'я, на всіх не нагримаєш грізно, ми — не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних.

Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила і воля святая!

Я — та ж сама блощиця, як, правда, й усі ми, що звемо себе "вищими людьми". Тільки ми, ці "вищі люди" — брехливі, самозадоволені блощиці. Ми обманюємо себе й других, запевняючи, що живемо з власної волі, що вільні у виборі життя й смерті, що життя наше потрібне для якихсь особливих, вищих цілей, до яких проста, постільна блощиця не може бути участна.

…можна вірити тільки в те мистецтво, що просуває вперед всю будову мислі, відчуття, побуту, для боротьби за завтра і для прийняття його.

Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує!..

Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік. До нього змалку ти заповідався до нього сам Господь тебе прирік.

Ах, як я втомився, мамо!

…здійняла з дна душі цурупалки старих одбутих почувань.

Кожне «сьогодні» визначає не тільки прийдешнє, але й минуле.

Люди не є злі... не є добрі. Люди тільки нещасливі і щасливі.

…настане моє полудне.

Один — то може бути ворог народу. Два — може бути. Сто — може бути. Тисяча — теж може бути. Але сотні тисяч! Але мільйони!! То вже не вороги народу. То є народ! Народ!