РЕЙТИНГ

Слово — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…

Слово – то мудрості промінь, слово – то думка людська.

Смерть - це кінець. Смерть свята. Вона належить тільки тому, до кого прийшла, і жодна інша істота не має права втручатися й переривати вічний спокій.

Совість – просто звичка звірятись з правилами.

Сонце велично, радісно-задиркувато святкувало перемогу.

Сонце є джерелом. Хіба не може бути Божа людина сонцем? Сонце-бо не за лицем, а за джерельною силою є джерелом. Так і людина Божа, що дарує животворні струмені й проміння Божества випускає, є сонцем не за сонячним лицем, а за серцем.

Сонце любить людей. Сходить із неба й ховається в їхній душі. І де є серце, там сонце світить.

Соромно було одступитися і страшно поступитися.

Софійність - це розуміння світу як краси, розуміння того, що світ є ласкавим даром Бога. Краса - це Його милість до людини, а в природі є чимало доброго для неї. В Україні це розуміння є частиною національної ідеї.

Спади мені дощем на груди, пустелю-душу ороси — я стану жить. Я мріять буду, як мріють ранками ліси...