Ілларіон Павлюк

Поки йдеш хоч кудись — є й сенс, і віра, що вихід десь таки є. А якщо зупинитися — виходу не буде...

Напевно, в цьому й помилка — хотіти, щоб люди були іншими…Треба хотіти, щоб іншими були вчинки.

Ми неминуче ставимо під сумнів те, що нам кажуть прямо, навіть якщо це правда. А от те, до чого додумалися самі — записуємо як істину назавжди. Навіть якщо це цілковита нісенітниця.

Шлях до мрії важливіший за мрію. Це не так просто зрозуміти. Головне - не звернути. Хай що там станеться, хлопче, не смій звернути за крок до мрії!

Усе в цьому світі або заради любові, або через любов, або не має значення.

Ти живеш, поки є надія, що твої мрії колись стануть спогадами! Хоч якісь із них. А тебе заразили мрією без шансу на втілення. Мені здається, спільна біда людей - мислити категоріями «за що», а не «навіщо». «За що» - означає, що все вже звершилося. Отже, будь-які подальші дії - марні. А я прагну все робити «навіщось».

Ті, хто з тобою погоджується, можуть зробити тебе трохи впевненішим, але ті, хто не погоджується, — набагато мудрішим.

Який же нестерпний цей ритуал — вигадувати причини розпочати новий день.

Тиші не люблять ті, кому страшно наодинці зі своїми думками...Принаймні так казав батько. Можливо, він мав рацію...

Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити.

"Кожному своє" – це ідеальне виправдання будь-якого зла. Випало тобі відчиняти браму концтабору? Відчиняй. Їм – задихнутись в газовій камері? Добре, що не тобі. Кожному своє! А головне, ніхто не винен – просто так сталося.

Зло, яке ми коїмо, ніколи не було відносним, а ми чудово відали, що творили.

Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби.

А може річ у тому, що люди гарнішають, коли роблять хороші вчинки.

Совість – просто звичка звірятись з правилами.

Передусім люди – тварини. А тварини прагнуть жерти. Володіти самкою, домінувати у зграї. Виживати. Єдина відмінність людини – неймовірно великий мозок. А те, що ми називаємо особистістю, духовністю, мораллю – це просто дуже великі лобні частки, плюс те, що в них закладено.

Що більше випинаєш силу, то ти слабший. Наскільки хочеш мати сміливий вигляд – настільки і боїшся.