РЕЙТИНГ

З криком про найвищі ідеали справедливости - ти допчеш ногами все святе і чисте.

Злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві. І в такого іноді бувають часи, що оступлять його добрі думки, мучать його, розривають. Чоловіча совість не замирає в самій запеклій душі. Старе серце завжди шукає, де б його погрітися, кому б його посвітити на прощання своїм погаслим світом.

Зло існує лише в смертному. Зло не що інше, як вияв смертности, і людство лише через непослідовність приписує йому самостійне значення, протиставивши його доброті. До доброти не існує протилежностей. Відсутність доброти це не зло, а порожнє місце. Бо не злом міряється доброта, а лише добром.

Зло - це знепритомлення свободи…

Зло, яке ми коїмо, ніколи не було відносним, а ми чудово відали, що творили.

Я, знаєте, належу до того художнього напрямку, який сьогодні не в моді. Я, пробачте за вольтер'янство, я...романтик! Саме відси й іде розхристаність і зворушливе шукання самого себе до ста двадцятьох років(я думаю прожити сто п'ятдесят).

Знання людське тоненькою плівкою обволікає все живуще, і його легко проколоти голкою скепсису. Тільки безнадійні оптимісти можуть вірити у подолання хаосу, а більшість удає, що вірить, аби виправдати свою безпорадність...

Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком.

Знецінення слів і банкрутство слів викликає знецінення і банкрутство змістів. Кожний дбає тільки про себе…

З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста - і невже я хотів би знати, що там записано буде? Не затремтів би більше перед тінню людини і не жахнувсь від думки, що, може, горе людське десь причаїлось і чигає на мене?