Створення світу · Українці
Як постали гори: глина за зубами Сатанаїла
Найстарший ангел сховав за зубами трохи глини, а коли вона почала рости в роті й він виплюнув її, постали гори
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Господь сотворив першого ангела — того, що тепер найстарший у пеклі. Якось він послав його по глину й звелів брати її «на імʼя Господнє». А той казав: «Беру на моє імʼя», — і глина не бралася. Так було двічі. Утретє він сказав «беру на імʼя його» й виніс глину, але не всю віддав: трохи лишив собі в роті за зубами.
Господь зробив так, щоб ангел заснув, і поки той спав, засновував світ. А глина в роті почала рости разом із землею. Ангел схопився, бо йому розперло рот. Господь звелів йому обернутися на захід і виплюнути — і там, де він плював, виросли різні гори. Тому, кажуть, усі гори повернуті на захід.
Записав Володимир Левинський 1901 р. від Івана Кулицича в Дрогобицькому повіті.
Дійові особи1
Нитки цього міфу1
- Пірнання по землю
Посеред первісних вод хтось (птах, Бог чи чорт) пірнає на дно й виносить пісок, з якого постає земля.
Інші пояснення7
Джерело
1902 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 12: Галицько-руські народні легенди. Т. 1, Т. 1, № 10, с. 18. Скан ↗