Бог і «побратим» із шуму води: як чорт пірнав по землю

ККолись давно на світі не було нічого, тільки вода. Коли Бог проходжувався над водами, з великого шуму на воді щось закричало: хто дасть йому руки й ноги, той буде йому побратимом. Бог звелів, щоб у того, хто кричить у шумі, зʼявилися руки й ноги, — і так сталося. Чорт прийшов до Бога й назвав його побратимом, а Бог відповів: «Розпобратиме».

Ходили вони водами, і Бог сказав, що треба сотворити землю. Він послав чорта на дно по землю й навчив, що казати: «Земле Божа, беру тебе в імʼя Боже». А чорт казав: «Земле моя, беру тебе в імʼя моє», — і поки виринав, вода вимивала все з рук. Так було двічі. Утретє він сказав: «Земле Божа і моя, беру тебе в імʼя Боже і моє», — і виніс лише стільки, скільки вмістилося під нігтями, з біб завбільшки. Бог зробив із цієї крихти маленьку паляничку, поблагословив її, і світ виріс такий, що оком не охопиш.

Далі чорт узявся майструвати, але все в нього виходило криво: колесо без дірки, сокира без топорища, хата без вікон, і щоразу Бог підказував, як виправити. Чорт розсердився й шукав нагоди помститися. Він збудував собі залізну хату, глибоко вкопану в землю. Тим часом архангел Михаїл підманив чорта купатися й поцупив його ризи; чорт кинувся навздогін, Михаїл двічі відрубав йому мечем крила, і ті приросли до Михаїла. Коли чорт запросив Бога до своєї хати, Бог пропустив його вперед і поблагословив двері — ті зачинилися. Чорт заметався й заревів, і від того постали гори й долини. На питання, коли він вийде, Бог відповів: коли смерека перестане зеленіти. Відтоді чорти бʼють у смереки цвяхи, щоб вони всохли, — тому сучки в смереки тверді, як залізо.

У тій самій легенді далі Бог творить Адама й Єву, а чорт підманює Адама підписати кровʼю з мізинця угоду й ховає її в Чорному морі під білим каменем.

Записано на Гуцульщині, в селі Тюдів Косівського повіту.