Ідол сперечається з Богом: звідки гори, коза й осот

ЗЗ Богом засперечався ідол: «Таку саму землю, як ти зробив, і я зроблю». І почав робити: опускався в море на саме дно, хапав землю в пащеку й виринав із нею. Але море глибоке, і поки він виходив нагору, вода геть вимивала землю з рота. Що не робив ідол — нічого не помагало.

Тоді він пішов до Бога: так і так, не можу винести з моря землі. «Винесеш, — сказав Господь, — тільки скажи "Господи, благослови"». Ідол промовив: «Господи, благослови!» — пірнув на дно, набрав землі й виніс нагору. З тієї землі й пішли гори й каміння. Що Бог створив, те рівне й чисте, а що ідол — там саме каміняччя, гори й усякі викрутаси.

Так і в усьому, що ідол робив. Бог посіє овес — родить овес, а в ідола з вівса родить осот. Бог створить корову — виходить корова, а ідол хоче зробити корову — виходить коза.

Розповів дід із Могилева, записав Менчиць. Драгоманов указує паралель у Чубинського (т. 1, с. 142–144).