VII · Ранній модернізм
VII година з XII

Епоха VII

Ранній модернізм

Кінець XIX — 1910-ті: відхід від народницького реалізму до суб'єктивності, психологізму, філософської й естетичної проблематики. Ольга Кобилянська, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Микола Вороний, Олександр Олесь, Володимир Винниченко; осередки — «Молода муза» у Львові й «Українська хата» в Києві. Завершується поколіннєвою зміною 1913–1917 років (смерть Коцюбинського, Лесі Українки, Франка; революція).

Цифри вирізано з полотна «Дівчина в червонім капелюсі» — Олександр Мурашко, 1900. Подивитися ціле.

01

Голос доби

…як почую я в своєму серці святий вогонь і хоч на час, на мить здолаю жити не рабом злиденним, а вільним, непідвладним, богорівним…
Леся Українка «В катакомбах», 1905
02

Напрями в часі

Манери письма, що жили в тих самих роках. Натисніть напрям — на полиці нижче підсвітяться його твори.

03

Покоління

Хто був молодим, а хто зрілим, коли доба почалась, — і як вона обривається.

життя роки в цій добі твір тих років

1913 — помирають Михайло Коцюбинський і Леся Українка.

04

Що читати

Найцитованіші твори доби. Епоха твору — за роком написання, а не за автором.

Хочу! Володимир Винниченко 1915 Царівна Ольга Кобилянська 1896 Intermezzo Михайло Коцюбинський 1908 Записки Кирпатого Мефістофеля Володимир Винниченко 1916 Тіні забутих предків Михайло Коцюбинський 1911 Од серця до серця Грицько Григоренко 1915 Горлиця Михайло Яцків 1916 Сойчине крило Іван Франко 1905 Андрій Лаговський Агатангел Кримський 1905 Предок Михайло Грушевський 1909
10 найцитованіших із 47 Усі твори доби в каталозі
05

Як звучала

Я тепер маю окремий світ, він наче перлова спойка: стулились краями дві половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собі сонце, немов перлину.
Михайло Коцюбинський · «Intermezzo», 1908
Любов – то широке море, що має свій приплив і відплив, свої вири і підводне каміння, свої розбурхані хвилі і свою рівну та чисту поверхню.
Ольга Кобилянська · «Царівна», 1896
Скільки богів я позвергав! І коли останній упав, я сам став як бог, і світ перевернувся на нудну, одноманітну, так зрозумілу й вічно повторну пустелю.
Володимир Винниченко · «Хочу!», 1915
06

Як виглядала

Полотна тих самих років, повішені тісно, як у салонах того часу. Усі — у суспільному надбанні.

Болото. Село Благодатне — Михайло Беркос
Болото. Село Благодатне Михайло Беркос, 1895
Врятовані — Іван Айвазовський
Врятовані Іван Айвазовський, 1895
Краєвид зі ставком — Костянтин Крижицький
Краєвид зі ставком Костянтин Крижицький, 1895
Початок весни — Сергій Світославський
Початок весни Сергій Світославський, 1895
Дуель — Ілля Рєпін
Дуель Ілля Рєпін, 1896
Жнива в Україні — Микола Пимоненко
Жнива в Україні Микола Пимоненко, 1896
Місячна ніч. Здравньово — Ілля Рєпін
Місячна ніч. Здравньово Ілля Рєпін, 1896
Портрет Вульфа Висоцького — Микола Кузнецов
Портрет Вульфа Висоцького Микола Кузнецов, 1896
Краєвид із лукою — Киріак Костанді
Краєвид із лукою Киріак Костанді, 1897
О. С. Пушкін на березі Чорного моря — Іван Айвазовський
О. С. Пушкін на березі Чорного моря Іван Айвазовський, 1897
Портрет Олександри Боткіної — Микола Кузнецов
Портрет Олександри Боткіної Микола Кузнецов, 1897
Портрет художника Аполлінарія Васнецова — Микола Кузнецов
Портрет художника Аполлінарія Васнецова Микола Кузнецов, 1897