Голос доби
Я мрійник і з висоти свого незрівнянного нахабства плюю на слинявий “скепсис” нашого віку. Ну, і так далі... Словом, хай живе життя! Хай живе безсмертне слово!
Напрями в часі
Манери письма, що жили в тих самих роках. Натисніть напрям — на полиці нижче підсвітяться його твори.
Покоління
Хто був молодим, а хто зрілим, коли доба почалась, — і як вона обривається.
життя роки в цій добі твір тих років
Павло Тичина
Микола Куліш «Мина Мазайло», 1928
Микола Хвильовий «Я (Романтика)», 1924
Максим Рильський
Валер'ян Підмогильний «Місто», 1927 Що читати
Найцитованіші твори доби. Епоха твору — за роком написання, а не за автором.
Як звучала
Логіка — це обмеженість людського розуму. Логіка — це його границя. Ми втискуємо в ці границі життя, а це злочин. Життя більше за розум, незрівнянно більше.
Щоб жить - ні в кого права не питаюсь, щоб жить - я всі кайдани розірву.
По радіо читають, в анатоміях пишуть: серце — орган, що гонить кров, орган кровогону. Нічого подібного! Серце — це перш за все орган, що передчува і вгадує.
Як виглядала
Полотна тих самих років, повішені тісно, як у салонах того часу. Усі — у суспільному надбанні.











