РЕЙТИНГ

Нема величніше, нема нічого натхненніше тюрми!

…нестерпуча гіркота душі.

Не той ворог страшний, що б’є, а той, що знищує душу.

Не хліба хочу я, не слова прагну, - любові чистої без плям бажаю, без заздрощів, без сумнівів нечистих, до ясної надії пориваюсь…

Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.

…обмежені люди прагнуть себе якось возвеличити, щоб хоч у дрібницях стати вищими за інших. Сама по собі людина рідко возвеличує себе, бо для цього потрібні певні зусилля. Це роблять обставини, в які вона потрапляє, обʼєктивний момент.

Однак люди поводяться так, ніби пишуть чернетки свого життя. Наче завтра прийде деміург і скаже: все, ескіз закінчено, тепер живіть по-справжньому - і після цих слів усе зміниться.

Отак, певно, й народжувались народні танці. Не по танцкласах, не на паркетах виникали їх святкові рухи, а в тайних наказах жаги оволодіння, де вже не з волі скрипок чи труб, а за непорушним законом життя душа рветься у височінь, коли, підкоряючись внутрішній музиці поза всіма законами тяжіння, торжествуюче тіло відривається від землі назустріч кращому, що несе в окремій людині безсмертна душа його народу.

Ох!.. Зірка в серце впала!

Оце і є бути щасливим - [пізнати], знайти самого себе.